29 вересня 2026 року виповнюється 160 років від дня народження Михайла Сергійовича Грушевського — видатного українського історика, організатора науки, громадсько-політичного та державного діяча, голови Української Центральної Ради.
Михайло Грушевський народився 29 вересня 1866 року в місті Холм (нині Хелм, Польща) у родині педагога. Дитячі та юнацькі роки провів на Кавказі, де навчався у Тифліській гімназії. У 1890 році закінчив історико-філологічний факультет Київського університету, де навчався під керівництвом відомого історика Володимира Антоновича.
Учений, який досліджував історію України.
Важливе місце у житті Михайла Грушевського посідала наукова діяльність. Після завершення навчання він проводив історичні дослідження, викладав, працював у Києві та Львові. У 1894 році став професором Львівського університету, де очолив кафедру історії.
Головною працею його життя стала багатотомна «Історія України-Руси» — фундаментальне дослідження минулого українського народу. Робота над нею тривала десятиліттями. Праця Грушевського стала одним із найважливіших внесків у формування української історичної науки та цілісного бачення історичного розвитку України.
Науковий доробок ученого охоплює близько двох тисяч праць з історії, історіографії, літератури, соціології, етнографії, археології та інших галузей гуманітарного знання. Грушевський також був одним з організаторів української науки та активним діячем Наукового товариства імені Шевченка.
На чолі Української Центральної Ради
Особливе місце у біографії Михайла Грушевського посідає період Української революції 1917–1921 років.
Після падіння Російської імперії в Києві було створено Українську Центральну Раду — представницький український політичний орган. У березні 1917 року Михайла Грушевського було обрано її головою. На цій посаді він брав активну участь у ключових державотворчих процесах того часу.
Під його керівництвом Центральна Рада ухвалювала Універсали, які визначали політичний і державний розвиток України. Михайло Грушевський був одним зі співавторів усіх чотирьох Універсалів Центральної Ради. Саме в цей період український визвольний рух перейшов до практичного творення власної державності.
Повернення до наукової роботи
Після поразки Української революції Грушевський перебував в еміграції, продовжуючи наукову та громадську діяльність. У 1924 році він повернувся до Києва, де працював у Всеукраїнській академії наук.
У 1920-х роках учений продовжував займатися історичними дослідженнями та організацією наукової роботи. Він був дійсним членом Всеукраїнської академії наук, а згодом — Академії наук СРСР.
Останні роки життя Михайла Грушевського припали на період посилення політичних репресій та тиску на українську інтелігенцію. Він помер 24 листопада 1934 року в Кисловодську. Похований у Києві на Байковому кладовищі.
Значення постаті Михайла Грушевського
Михайло Грушевський залишив по собі величезну наукову та суспільно-політичну спадщину. Він був не лише дослідником минулого, а й активним учасником українського державотворення.
Його праці допомогли сформувати цілісне бачення історії України, а його діяльність у Центральній Раді стала важливою сторінкою української боротьби за самовизначення та власну державність.
Сьогодні ім’я Михайла Грушевського носить Інститут української археографії та джерелознавства НАН України, засновано премію його імені, а пам’ять про видатного історика зберігають музеї, наукові установи, бібліотеки та освітні заклади України.
160-річчя від дня народження Михайла Грушевського — це нагода ще раз згадати людину, яка присвятила своє життя вивченню української історії, розвитку національної науки та утвердженню ідеї української державності.
Його наукова спадщина й сьогодні залишається важливою частиною української історичної пам’яті, а постать Грушевського нагадує про значення знань, національної свідомості та відповідальності за майбутнє своєї держави.
Facebook
Viber
Telegram
