30 липня — Всесвітній день протидії торгівлі людьми

Друк

Всесвітній день протидії торгівлі людьми був започаткований у 2013 році Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй з метою підвищення рівня поінформованості громадян стосовно глобальної проблеми торгівлі людьми, привернення уваги до важкого становища жінок, чоловіків і дітей, які стали жертвами цього злочину, а також заохочення людей активно допомагати постраждалим і протидіяти торгівлі людьми.

Торгівля людьми – це форма сучасного рабства та порушення прав людини, від якої потерпають чоловіки, жінки та діти.

Злочин «торгівля людьми» зазвичай прихований. Його жертви не хочуть згадувати й переповідати пережиті ними жахіття. І все-таки постраждалим жінкам психологічно дещо простіше, ніж чоловікам, розповісти, що з ними сталося. А постраждалих чоловіків стає дедалі більше, але вони соромляться звертатися до спеціальних служб.

Серед постраждалих не лише молодь. Тут немає вікових обмежень. У жебракування втягують як дітей, так і літніх людей.

Поняття «торгівля людьми» набуває нового змісту. Якщо раніше йшлося здебільшого про сексуальне рабство, то сьогодні воно увібрало в себе широкий спектр форм: від трудової експлуатації до нелегальної трансплантації органів.

У багатьох випадках особа дізнається про дійсні «умови договору» лише після своєї появи в місці призначення, коли в неї відбирають паспорт, вдаються до фізичного та психічного насильства щодо неї, вимагають відпрацювати гроші, витрачені на оформлення документів, віз та проїзних квитків.

Відповідно до сучасного визначення «торгівлі людьми» вона визначається і без ознаки перетинання державних кордонів. Адже є велика кількість випадків «внутрішньої» торгівлі людьми, що відбувається під час переміщення людей з одного регіону в інший у межах однієї країни. Такі особи страждають від насильства не менше тих, кому доводиться перетинати кордон.

Україна була серед перших країн у Європі, яка у 1998 році встановила кримінальну відповідальність за торгівлю людьми. У Кримінальному кодексі України покарання за торгівлю людьми передбачено статтею 149, яка визначає ці злочинні дії як вербування, переміщення, переховування, передачу або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи.

Існує чимало різноманітних видів експлуатації: усиновлення (удочеріння) у комерційних цілях, використання в порнобізнесі, використання у військових конфліктах, залучення до злочинної діяльності, трансплантація чи насильницьке донорство, рабство і ситуації, подібні до рабства, примусова праця, залучення в боргову кабалу.

Держава вживає заходів з попередження торгівлі людьми та боротьби з нею, притягнення до відповідальності злочинців та надання допомоги постраждалим.

Та попри все, проблема торгівлі людьми не може бути розв’язана на рівні однієї країни: нові виклики та загрози вимагають консолідації - як зусиль інституцій на державному рівні та міжнародної спільноти, так і зусиль кожного з нас. Та для того, щоб протидіяти цьому явищу, необхідно чітко розуміти його основні елементи.

Слід зазначити, що Україна докладає багато зусиль у сфері протидії торгівлі людьми, особливо в частині поширення Національного механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми.

Торгівля людьми не визнає державних кордонів, не зважає на відмінності між розвинутими державами і державами, що розвиваються. Вона легко адаптується як до бідності, так і до розкоші, є актуальною майже для всіх народів.

Отже, боротьба із цим злочином, порушенням прав людини в сучасному світі вимагає об'єднання зусиль міжнародної спільноти та громадськості кожної країни.

Нагадай друзям та рідним про правила безпечного працевлаштування і безпечної подорожі. А якщо влаштовуєшся на роботу, переконайся, що все безпечно: телефонуй на 527 — Національну гарячу лінію з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Bookmark the Постійне посилання.

Без коментарів.